Гірський туризм в Україні

Добра половина захворювань в походах (особливо у дітей) - це шлунково-кишкові, часом важкі (тиф, сальмонельози, токсикоінфекції), причому більша їх частина викликана недостатнім знезараженням води. Ось і виходить, що без чистої води туристу - "і ні туди, і ні сюди".

Способів очищення води багато. Найпростіший: посолити воду з розрахунку повна столова ложка кухонної солі на півтора-два літри води. Розчинивши сіль, треба дати воді постояти 15 - 20 хвилин - тоді частково загинуть деякі види мікробів і осядуть солі важких металів. Незручність (непрактичність) подібного знезараження полягає в зайвій солоності і малої бактерицидності розчину.

Краще воду приготувати іншим способом. У відро холодної води всипати один-два грами ляпісу (азотнокисле срібло - кровоспинний олівець) або алюмо-калієвих квасцов, потім воду нагріти до кипіння і кинути туди на кінчику ножа марганцевокислий калій, щоб колір розчину став слабо-рожевим. Через 10-15 хвилин буде готова вода для харчових потреб, так як її білкові фракції під впливом солей срібла (алюмінію) навіть сильно забрудненої (болотної) води коагулюють, а під впливом марганцевокислого калію випадає нерозчинний у воді білково-сольовий осад. Тепер вода практично не містить солей і не робить негативного впливу на організм.

Взимку воду можна натопити зі снігу або льоду. Тільки треба завжди брати нижній шар снігу, а дуже забруднений обробити зазначеним вище способом. Звичайно, воду можна обробити і йодом з розрахунку 20 крапель 10-відсоткової спиртової йодної настоянки на один літр води. Йодована вода, без сумніву, дуже корисна в поході, але не всякий турист здатний витримати велику кількість йоду в їжі і воді. Однак якщо воду довго кип'ятити (40-60 хвилин), то дві третини йоду випарується і така вода цілком прийнятна для пиття та приготування їжі.

Є й інші способи хімічного знезараження води. Так, наприклад, узяті з собою в похід таблетки гідропериту (пергідролю) розчиняють з розрахунку чотири-п'ять таблеток на відро води, дають воді постояти з накритою кришкою 20-39 хвилин, а потім нагрівають до кипіння. Тоді перекис водню почне розкладатися і на дно випадає хлопьевідний осад коагульованих білків. А можна взяти таблетки риванолу або фурациліну з розрахунку 10-12 таблеток на відро води і нагріти воду до 40-50 °. Таблетки при нагріванні швидко розчиняються. Тепер ємність з водою тримають (або залишають на повільному вогні) в чистому місці 20-30 хвилин, а потім осаджують розчин будь-якими галуном з розрахунку п'ять-шість грамів на відро води. Промисловість випускає пантоцид - спеціальний препарат для хімічної стерилізації води.

А що ж робити туристові, якщо під руками немає препаратів для хімічної обробки води, вони загублені або по неуважності забуті десь? Вихід є. Якщо ви знаходитесь в північній смузі, треба взяти оленячий мох (який ще має назву ягель, центрарія, ісландський або білий мох), промити його звичайної чистою водою, покласти у відро води з розрахунку 40-50 грамів (дві-три жмені) вологого, моху і прокип'ятити воду протягом 15-20 хвилин - вода буде повністю придатна для пиття.

Якщо немає поблизу ягелю, можна взяти ялинових, соснових, ялицевих, туєва, кедрових або ялівцю звичайного молодих гілок з розрахунку 100-200 грамів на відро води і прокип'ятити їх протягом 30-40 хвилин (не слід вживати для цих цілей інші види хвойних рослин зважаючи на їх отруйність. Туди ж кинути кілька трісочок вільхової, дубової, вербової (верба) або соснової кори, ще кип'ятити 10-15 хвилин і потім дати охолонути. Як тільки заберуться гілки і кора - на дні виявиться бурий, погано розчинний осад. осадову воду вживати не можна.

У середній смузі для стерилізації добре вжити бересту берези (краще молоду), кору верби, верби, кору дуба і бука. Треба взяти з розрахунку 100-150 грамів кори на відро води і кип'ятити 30-40 хвилин або наполягати в теплій воді не менше шести годин.

На півдні в якості знезаражувачі можна вжити тис ягідний, кору або молоді гілки з розрахунку 50-60 грамів на відро води, кип'ятити 20-30 хвилин і обложити зубним порошком (одну-дві чайних ложки на відро води), крейдою або вапняком.

У горах застосовуються ті ж методи, що і на рівнині, однак непогано використовувати і інші підручні засоби: кам'яний мох (лишайник) з розрахунку дві-три жмені на відро води з 30-40-хвилинним кип'ятінням; кору лісового горіха (волоський горіх, ліщина , фундук) або волоського горіха з розрахунку 30-50 грамів на відро води з кип'ятінням 15-20 хвилин; траву кмину (чабру, чебрецю) звичайного з розрахунку 100-150 грамів на відро води і кип'ятінням 30-40 хвилин; траву арніки або календули з розрахунку 150-200 грамів на відро води і кип'ятити 15-20 хвилин або наполягати шість-вісім годин.

У степу для цієї мети придатна трава ковили, перекотиполе (полин вживати для цих цілей не можна, тому що можна отруїтися отруйним видом полину), деревію або фіалки польової з розрахунку 200-300 грамів на відро води з кип'ятінням 20-30 хвилин.

У пустелі допустимо застосувати верблюжу колючку, або саксаул, з розрахунку 100-150 грамів на відро води (тверді частини треба розщепити) з обов'язковим кип'ятінням протягом 30-40 хвилин. Якщо немає цих рослин (іншими користуватися через їх певної токсичності не можна), можна зібрати верхній шар піску і через нього профільтрувати воду, а потім з іншого порцією піску (так, щоб було 1 / 10 частина відра) прокип'ятити протягом 20-30 хвилин, постійно збовтуючи пісок з дна. Після осадження піску вода придатна для пиття.

Зазначені запобіжні заходи бажані у всіх тих випадках, коли ви змушені брати воду з невідомого або завідомо забрудненого джерела (в пустелях і напівпустелях, сухих лісах, горах), а також методом земляного насоса. Зазвичай в цих місцях багато дрібних гризунів і копитних тварин - постійних джерел небезпечних для людини захворювань, і добута навіть таким способом вода не гарантує від зараження. Звичайно, тригодинне кип'ятіння на повільному вогні практично гарантує вашу безпеку, однак, як стверджує наука і практика, не у всіх випадках.

В останні роки в побуті широко застосовують каструлі-скороварки, в яких продукти готуються при 110-120 ° і підвищеному до трьох атмосфер тиску. Подібні казанки-скоровари освоюються промисловістю для оснащення туристів. Це нововведення дозволить значно знизити шлунково-кишкові захворювання в похідних умовах за рахунок кращої стерилізації води та продуктів харчування, так як більшість патогенних мікробів і їх спорових форм в цих умовах гине. Однак хоч і рідко, але трапляються стійкі і, як правило, найбільш небезпечні для людини форми (туляремія, сап і т. д.), що витримують такі умови стерилізації.

Крім того, більшість виділених мікробами токсинів не втрачають своєї сили навіть при кип'ятінні протягом багатьох годин з підвищенням температури до 200 °. До таких відносяться токсини синьо-зелених водоростей, що викликають Гаффскую хвороба, гастроентероколіт, а також різні алергічні реакції аж до розвитку бронхіальної астми, стійкий кон'юнктивіт і т. д. Тому "квітучу" воду навіть з проточних водойм без хімічної стерилізації нельзя_употреблять в їжу. Загалом, як в народі кажуть, не завжди болотна водиця для пиття годиться.

А чи багато треба пити туристу? Якщо середнього ваги людина випиває в добу (з огляду на рідину, прийняту з продуктами харчування), близько двох-двох з половиною літрів, то в поході води споживається на літр більше. У спекотну або дуже суху погоду, особливо в горах і пустелях, треба намагатися пити якомога менше, маленькими ковтками і нечасто - це допоможе перебороти спрагу і встановити найбільш економічний тепловий режим організму. Найкраще спрагу втамовує теплий чай на привалі, особливо зелений, що випивається повільно.

Автор: Драгачев С., кандидат медичних наук (Москва)